Українські виробники підшипників.

"17 серпня 1943 року, лише за два тижні після бомбардувань Гамбурга, ми ледве уникли ще одного катастрофічного удару. Американські ВПС здійснили свій перший рейд; метою був Швайнфурт, центр виробництва шарикопідшипників, брак яких і так став каменем спотикання у збільшенні обсягів військової продукції. Однак американці припустилися грубої помилки. Замість зосередитися на шарикопідшипникових заводах, вони розпорошили свої сили.

У червні 1946 року представники Генерального штабу ВПС Великобританії запитали у мене, якими були б результати скоординованих нальотів на всі шарикопідшипникові заводи. Я відповів наступне: «Через два місяці обсяги військового виробництва помітно скоротилися б, а за чотири місяці ми були б змушені повністю зупинити виробництво. » "

Шпеєр Альберт, Третій рейх зсередини. Спогади рейхсміністра військової промисловості. 1930-1945

 Правильніше було б використовувати термін "кулькові підшипники", але ми наводимо цитату, як у книжці (ред. сайту).

Виробництво підшипників – стратегічно важлива галузь, особливо для розвиненої країни, яка робить ставку на виробництво. Хай то важка промисловість, аграрний чи оборонний сектор. Без цього надважливого, технічного пристрою ніяк не обійтись.

За радянських часів в Україні існувало 5 підшипникових заводів. А реально працюють зараз? На сьогодні є 2 чинних заводи: SKF Луцьк (колишній ГПЗ-28) та ХАРП (колишній ГПЗ-8).

У Луцьку на базі радянського підприємства було створено нове, модернізоване виробництво, яке відповідає європейським стандартам. Шведські інвестиції та підхід до роботи мали позитивні результати. Сучасне обладнання, продукція якісна, нормальні зарплати, умови праці, територія чиста та доглянута. Завод виготовляє роликові та голчасті підшипники, а також колісні вузли для великовантажних/комерційних автомобілів.
На жаль 15 серпня 2023 р. російські окупанти завдали ракетний удар по заводу. Цехи зазнали ушкоджень, загинуло троє людей але підприємство відновилось і продовжує свою діяльність.

Харківський підшипниковий завод, колись справжній гігант української промисловості з повним циклом виробництва, зараз переживає не найкращі свої часи. Занедбана територія, старе обладнання, брудні цехи. Співробітники жаліються на умови праці та затримку виплат зарплат. Завод тримається на держзакупівлях "Укрзалізниці", харківського метрополітену, вагоноремонтних заводів, куди задяки корумпованим схемам не пускає конкурентів. Фактичним бенефіциарним власником є екс-регіонал Анатолій Гіршфельд, який свого часу інвестував у будівництво заводу у росії та взагалі має тісні зв'язки з країною-агресором. Підприємство виробляє, в основному, залізничні буксові та дрібні кулькові підшипники. Якість продуції можна назвати задовільною, але досить дорогою в порівнянні з конкурентами.

Українські торговельні марки. Їх безліч, немає нічого складного в тому, щоб зареєструвати свій бренд, підписати ним китайські підшипники й називати себе виробником. Але реального, нового виробництва підшипників в Україні ніхто так і не створив. Окремо можна виділити АМБ техноложди, які хоч і мають статус виробника, але звичайний склад з вимірювальним обладнанням і парою примітивних станків не є виробництвом, тож не дозволяйте вводити себе в оману, адже в нашій країні купуються будь які довідки та сертифікати. Також серед безлічі українських підшипникових брендів можна було б виділити ВПГ. Власники торговельної марки відверто кажуть, що продукція виробляється в Китаї, але за власними кресленнями, відповідно до усіх стандартів та урахувань індивідуальних технічних вимог для великих підприємств. І виробляється все це за договором спільної діяльності, на заводі у який було інвестовано власні кошти. Підшипники добре зарекомендували себе на найбільших українських промислових підприємствах.

В цілому, на превеликий жаль, за всі часи незалежності на території України так і не створили жодного підшипникового виробництва. Український підшипник виходить досить дорогим у собівартості і не в змозі конкурувати з Китаєм за ціною. Але ми сподіваємось, що у майбутньому будуть зроблені кроки для створення нової української підшипникової галузі з сильною позицією на європейському ринку.